Форма випуску, склад і упаковка

Краплі очні і вушні 0.3% у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого розчину. 1 мл ципрофлоксацин (у формі гідрохлориду моногідрату) 3 мг. Допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат, манітол, динатрію эдетата дигідрат, бензалконію хлорид, крижана оцтова кислота, вода очищена.

Клініко-фармакологічна група: Антибактеріальний препарат групи фторхінолонів для місцевого застосування в офтальмології та ЛОР-практиці.

Фармакологічна дія

Антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів для місцевого застосування в офтальмології та ЛОР-практиці. Пригнічує бактеріальну ДНК-гіразу (топоізомеразу II і IV, відповідальні за процес суперспіралізації хромосомної ДНК навколо ядерної РНК, що необхідно для зчитування генетичної інформації), порушує синтез ДНК, ріст і ділення бактерій. Викликає виражені морфологічні зміни (у т. ч. клітинної стінки і мембран) і швидку загибель бактеріальної клітини.

Діє бактерицидно на грамнегативні організми в період спокою та поділу (тому що впливає не тільки на ДНК-гіразу, але і викликає лізис клітинної стінки), на грампозитивні мікроорганізми - тільки в період поділу. Низька токсичність для клітин макроорганізму пояснюється відсутністю в них ДНК-гірази.

На тлі прийому ципрофлоксацину не відбувається паралельної вироблення стійкості до інших актибиотикам, не належить до групи інгібіторів гірази, що робить його високоефективним по відношенню до бактерій, які стійкі, наприклад до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів і багатьом іншим антибіотиків. Активний відносно грамнегативних аеробних бактерій: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp., Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.; грампозитивних аеробних бактерій: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae); деяких внутрішньоклітинних збудників: Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Corynebacterium diphtheriae. Помірно чутливі до ципрофлоксацину розташовані внутрішньоклітинно Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Mycobacterium avium (для їх придушення потрібні високі концентрації). До ципрофлоксацину резистентні Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Більшість стафілококів, стійких до метициліну, також резистентні і до ципрофлоксацину. Не ефективний щодо Treponema pallidum.

Резистентність розвивається вкрай повільно: з одного боку, після дії ципрофлоксацину практично не залишається персистуючих мікроорганізмів, а з іншого - у бактеріальних клітин немає ферментів, инактивирующих його.

Фармакокінетика

Cmax в плазмі при використанні очних крапель - менше 5 нг/мл, Середня концентрація - нижче 2.5 нг/мл

Показання

В офтальмології

• гострий та підгострий кон'юнктивіт;
• блефарит;
• блефароконъюнктивит;
• кератит;
• кератокон'юнктивіт;
• бактеріальна виразка рогівки;
• хронічний дакріоцистит;
• мейбомит (ячмінь);
• інфекційні ураження очей після травм або попадання чужорідних тіл;
• передопераційна та післяопераційна профілактика інфекційних ускладнень в офтальмохірургії.

В оториноларингології

• зовнішній отит;
• лікування післяопераційних інфекційних ускладнень.

Режим дозування

В офтальмології

• При інфекції легкого та помірного ступеня тяжкості ципрофлоксацин закапують по 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ураженого ока кожні 4 год, при тяжкій інфекції - по 2 краплі/год. Після поліпшення стану дозу і частоту інстиляцій знижують.
• При бактеріальної виразці рогівки препарат закапують по 1 краплі кожні 15 хв протягом 6 год, потім - по 1 краплі кожні 30 хв в години неспання. На 2-й день закапують по 1 краплі/год в години неспання. З 3-го по 14-й день закапують по 1 краплі кожні 4 год в години неспання.

В оториноларингології

Перед застосуванням препарату слід обережно очистити зовнішній слуховий прохід. Розчин при вживанні повинен бути кімнатної температури або температури тіла, щоб запобігти вестибулярній стимуляції. Препарат закапують у зовнішній слуховий прохід по 3-4 краплі 2-4 рази/добу або частіше, залежно від необхідності. Після інстиляції пацієнт повинен лежати на протилежному боці хворого вуха протягом 5-10 хв.

У поодиноких випадках після локального очищення можна закладати в вухо, у зовнішній слуховий прохід ватний тампон, змочений розчином ципрофлоксацину. Тампон може перебувати в зовнішньому слуховому проході до наступної процедури. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 5-10 днів. У деяких випадках лікування може бути продовжено, якщо локальна флора є чутливою.

Побічна дія

• З боку органів чуття: свербіж, печіння, легка болючість, гіперемія кон'юнктиви або в області зовнішнього слухового проходу і барабанної перетинки; рідко - набряк повік, світлобоязнь, сльозотеча, відчуття стороннього тіла в очах, неприємний присмак у роті відразу після закапування, зниження гостроти зору, поява білого кристалічного преципітату у пацієнтів з виразкою рогівки, кератит, кератопатия, поява рогівкових плям або інфільтрація рогівки. Інші: нудота, алергічні реакції, розвиток суперінфекції.

Протипоказання

• вірусний кератит;
• дитячий вік до 1 року (для очних крапель);
• підвищена чутливість до компонентів препарату.

Вагітність та лактація

Застосування препарату при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування) можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода і дитини.

Особливі вказівки

Розчин у вигляді очних крапель не призначений для внутрішньоочних ін'єкцій.

• При використанні інших офтальмологічних лікарських засобів інтервал між їх введенням повинен становити не менше 5 хв. Застосування препарату слід припинити при появі будь-яких ознак підвищеної чутливості. Пацієнта слід інформувати про те, що якщо після застосування крапель тривалий час продовжується або наростає кон'юнктивальна гіперемія, необхідно припинити використання препарату та звернутися до лікаря.

У період лікування препаратом не рекомендується носіння м'яких контактних лінз.

• При використанні твердих контактних лінз слід зняти їх перед закапуванням і знову встановити через 15-20 хв після інсталяції препарату.

Передозування

Дані щодо передозування Ципрофлоксацину при використанні в формі очних крапель відсутні.

• При випадковому застосуванні препарату внутрішньо поява симптомів передозування малоймовірне, оскільки вміст препарату в одному флаконі крапель вкрай мало (15 мг), при максимальній добовій дозі для дорослих 1 г (500 мг для дітей).
• При випадковому застосуванні препарату внутрішньо слід проконсультуватися з лікарем.

Лікарська взаємодія

Взаємодія крапель Ципрофлоксацину з іншими препаратами при одночасному застосуванні не виявлено.

Є відомості, що системне застосування деяких хінолінів призводить до підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, впливає на метаболізм кофеїну і підсилює дію пероральних антикоагулянтів (у т. ч. варфарин та його похідні).

Повідомлялося про тимчасове підвищення рівня креатиніну в сироватці крові у пацієнтів, яким призначали циклоспорин разом із системним застосуванням ципрофлоксацину. Ципрофлоксацин несумісний з лужними розчинами.

Умови і терміни зберігання

Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 3 роки. Після розкриття флакона препарат слід зберігати не більше 4 тижнів.

Форма випуску, склад і упаковка

Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення кристалічний, майже білого або жовтуватого кольору. 1 фл. цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 р.

Клініко-фармакологічна група: Цефалоспорин III покоління.

Фармакологічна дія

Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Препарат відрізняється великою стійкістю до дії бета-лактамаз (пеніцилінази і цефалоспориназы) грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Цефтриаксон активний відносно грамнегативних аеробних мікроорганізмів: Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т.ч. штами, стійкі до ампіциліну), Haemophilus parainfluenzae, Klebssiella spp. (в т.ч. Klebssiella pneumoniae), Neisseria gonorrhoeae (у т.ч. штами, що утворюють і необразующие пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Serratia marcescens, Citrobacter freundii, Citrobacter diversus, Providencia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Acinetobacter calcoaceticus. Ряд штамів перерахованих вище мікроорганізмів, що виявляють резистентність до інших антибіотиків, як пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Окремі штами Pseudomonas aeruginosa також чутливі до препарату. Препарат активний відносно грампозитивних аеробних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (у т.ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis (стафілококи, стійкі до метициліну, проявляють стійкість до всіх цефалоспоринів, включаючи цефтріаксон), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae; анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides spp., Clostridium spp. (за винятком Clostridium difficile).

Фармакокінетика

Всмоктування

При в/м введенні цефтриаксон добре абсорбується з місця введення і досягає високих концентрацій у сироватці. Біодоступність препарату - 100 %. Середня концентрація в плазмі досягається через 2-3 год після ін'єкції. При повторному в/м або в/в введенні в дозах 0.5-2.0 г з інтервалом 12-24 год відбувається накопичення цефтріаксону в концентрації, яка на 15-36% перевищує концентрацію, яка досягається при одноразовому введенні.

Розподіл

При введенні в дозі від 0.15 до 3.0 м Vd - від 5.78 до 13.5 л. Цефтріаксон оборотно зв'язується з білками плазми крові.

Виведення

При введенні в дозі від 0.15 до 3.0 м Т1/2 становить від 5.8 до 8.7 год; плазмовий кліренс - 0.58 - 1.45 л/год, нирковий кліренс - 0.32 - 0.73 л/год. Від 33% до 67% препарату виводиться в незмінному вигляді нирками, решта екскретується з жовчю в кишечник, де біотрансформується в неактивний метаболіт.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У новонароджених і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтриаксон проникає в ліквор, при цьому у разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в плазмі дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 год після в/в введення цефтріаксону в дозі 50 - 100 мг/кг маси тіла концентрації у спинномозковій рідині перевищують 1.4 мг/л.

У дорослих хворих на менінгіт через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині у багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до мікроорганізмами:

• сепсис;
• менінгіт;
• дисемінований бореліоз Лайма (ранні та пізні стадії захворювання);
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів і шлунково-кишкового тракту);
• інфекції кісток і суглобів;
• інфекції шкіри і м'яких тканин;
• ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунітетом;
• інфекції органів малого таза;
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції дихальних шляхів (особливо пневмонія);
• інфекції ЛОР-органів;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею.

Профілактика інфекцій у післяопераційному періоді.

Режим дозування

Препарат вводять в/м або в/в. Дорослим і дітям віком старше 12 років призначають по 1-2 г 1 раз/добу (кожні 24 год). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшити до 4 р.

Новонародженим (до 2 тижнів) призначають по 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз/добу. Добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла.

При визначенні дози не слід робити відмінності між доношеними і недоношеними дітьми.

Грудним дітям і дітям молодшого віку (з 15 днів до 12 років) призначають по 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз/добу. Дітям з масою тіла >50 кг призначають дози, призначені для дорослих. Дози 50 мг/кг і більше для в/в введення слід вводити краплинно протягом не менше 30 хв. Пацієнтам старечого віку слід вводити звичайні дози, призначені для дорослих, без поправок на вік. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

Введення Цефтриаксону хворим слід продовжувати ще протягом як мінімум 48-72 год після нормалізації температури і підтвердження ерадикації збудника. При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей молодшого віку лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз/добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити.

• При менінгококовому менінгіті найкращі результати досягалися при тривалості лікування 4 дні, при менінгіті, спричиненому Haemophilus influenzae, - 6 днів, Streptococcus pneumoniae, - 7 днів.
• При боррелиозе Лайма: дорослим та дітям старше 12 років призначають по 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 14 днів; максимальна добова доза - 2 р.
• При гонореї (спричиненої штамами, що утворюють і необразующими пеніциліназу) - однократно в/м в дозі 250 мг.

З метою профілактики післяопераційних інфекцій в залежності від ступені інфекційного ризику препарат вводять у дозі 1-2 г одноразово за 30-90 хв до початку операції.

• При операціях на товстій і прямій кишці - ефективно одночасне (але окреме) введення Цефтриаксону і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.

У хворих з порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. У випадках передтермінальній ниркової недостатності тяжкого ступеня з КК<10 мл/хв добова доза препарату не повинна перевищувати 2 р.

У хворих з порушенням функції печінки немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною. При поєднанні тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі і при необхідності коригувати його дозу. Хворим, які перебувають на діалізі додаткове введення препарату після діалізу не потрібно.

Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці з метою своєчасної корекції дози, оскільки швидкість виведення препарату у цих хворих може знижуватися.

Правила приготування і введення розчинів

Для в/м введення Вміст флакона (1 г) розчиняють у 3.6 мл води для ін'єкцій. Після приготування в 1 мл розчину міститься близько 250 мг цефтриаксону.

При необхідності можна використовувати більш розбавлений розчин. Як і при інших в/м ін'єкції, Цефтриаксон вводять у відносно велику м'яз (сідничний); пробна аспірація допомагає уникнути ненавмисного введення у кровоносну судину. Рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну м'яз. Для зменшення болю при в/м ін'єкціях препарат слід вводити з 1% розчином лідокаїну. Не можна вводити розчин лідокаїну в/в.

Для в/в введення

Вміст флакона (1 г) розчиняють у 9.6 мл води для ін'єкцій. Після приготування в 1 мл розчину міститься близько 100 мг цефтриаксону. Розчин вводять повільно протягом 2-4 хв.

Для в/в інфузії

Розчиняють 2 г Цефтриаксону в 40 мл стерильної води для ін'єкцій або одного з інфузійних розчинів, що не містять кальцію (0.9 % розчин натрію хлориду, 2.5 %, 5 % або 10 % розчин декстрози, 5 % розчин левулозы, 6 % розчин декстрану в декстрозе). Розчин вводять протягом 30 хв.

Побічна дія

Алергічні реакції: кропив'янка, озноб або гарячка, висип, свербіж; рідко - бронхоспазм, еозинофілія, ексудативна багатоформна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), сироваткова хвороба, анафілактичний шок.

• З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, абдомінальні болі, порушення смаку, стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт, порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, рідше - ЛФ або білірубіну, холестатична жовтяниця), псевдохолелитиаз жовчного міхура ("sludge"-синдром), дисбактеріоз.
• З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, нейтропенія, гранулоцитопенія, лімфопенія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпокоагуляція, зниження концентрації полум'яних факторів згортання крові (II, VII, IX, X), подовження протромбінового часу.
• З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (азотемія, підвищення вмісту сечовини в крові, гіперкреатинемія, глюкозурія, циліндрурія, гематурія), олігурія, анурія. Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат у місці в/м введення. Інші: головний біль, запаморочення, носові кровотечі, кандидоз, суперінфекція.