Інфаркт міокарда - стаціонарний етап реабілітації (продовження... )
Комплекс ЛГ №1 включає рухи в дистальних відділах кінцівок; рухи в середніх і великих суглобах, роздільні для кожної кінцівки; рухи тулубом з обмеженою амплітудою; ізометричної напруги (не більш 20% від максимальної сили м'язів гомілок протягом 3-5 сек. Поступово (з 3-4-го дня) вводять дихальні вправи (локалізоване нижнегрудное і заднегрудное, черевне дихання). Всі вправи виконують в і. п. лежачи на спині в повільному темпі (10.30-13 год). Кожен рух закінчують розслабленням. Щільність заняття 50-30%. Через 2-3 дні успішних занять при поліпшенні стану пацієнта та адекватної реакції на навантаження можна рекомендувати повторювати ЛГ у другій половині дня, а вправи для дистальних відділів кінцівок - багаторазово протягом всього дня. Тривалість занять 10-15 хв.
Критерії адекватності Л Г №1: збільшення ЧСС на висоті навантаження і у перші 3 хв після ЛГ не більше ніж на 15-20 ударів; почастішання дихання не більш ніж на 5-8 в хв, підвищення АТ сист. на 10-15 мм рт. ст., ПЕКЛО диаст. - на 5-10 або зниження до 10 мм рт. ст. Напад стенокардії, аритмія, задишка, слабкість, відчуття дискомфорту, збліднення шкірних покривів, акроціаноз свідчать про несприятливої реакції на фізичне навантаження. У цих випадках слід припинити заняття і відновити їх тільки при поліпшенні стану хворого.
ЛГ №2 відрізняється від комплексу №1 великим числом повторень вправ, збільшенням рухів за участю великих м'язів кінцівок і тулуба, дихальних вправ і тривалістю занять - до 20 хв два рази в день; в. п. лежачи на спині, але такі вправи, як повороти і нахили голови в бік, доцільно виконувати в і. п. сидячи.
Комплекси ЛГ №3 і №4 виконують в основному в і. п. сидячи; навантаження збільшують за рахунок кількості повторень вправ і доповнюють ходьбою по коридору і сходами.
Хворі з НИМ повинні бути навчені виконання фізичних вправ з мінімальними зусиллями під час видиху. Це відноситься і до підйому по сходах: на початку навчання в спокої робиться вдих, а під час видиху відбувається підйом на 1-3 сходинки. Надалі пацієнт може виконувати вдих, піднімаючись на одну сходинку, а видих - на дві-три. У перший день тренування при хорошому самопочутті хворий піднімається на один проліт сходів, в наступні дні відстань можна збільшувати. При цьому необхідно постійно стежити за станом пацієнта, ЧСС, АТ.
Показання для переведення пацієнта на наступну ступінь активності:
-
при перекладі на II ступінь: для ФК I - 3-4-й день захворювання; для ФК II - 5-6-й; для ФК III - 6-7-й; для ФК IV - 7-8-й; початок формування на ЕКГ коронарного зубця Т, задовільна реакція хворого на фізичне навантаження I ступеня, включаючи Л Г; відсутність ускладнень;
-
при перекладі на III ступінь: термін хвороби для ФК I - 6-7-й день; для ФК II - 8-12-ї; для ФК III - 9-13-ї; для ФК IVсроки визначають індивідуально за умови задовільної реакції на навантаження II ступеня, формуванні коронарного зубця Т, наближення сегмента ST до ізоелектричної лінії;
-
при перекладі на IV ступінь: термін хвороби для ФК I - 16-20-й день; для ФК II - 21-30-ї; для ФК III - 22-32-ї; для ФК IV - терміни визначають індивідуально, при задовільній реакції на навантаження III ступеня, відсутність нових ускладнень, частих нападів стенокардії напруги (більше п'яти разів на добу) та пароксизмальних порушень ритму (один раз на дві доби), порушень провідності, що супроводжуються вираженими гемодинамічними зрушеннями; НК ІІА стадії і вище, початок формування рубцевої тканини.
До моменту завершення стаціонарного етапу (при благополучному перебігу ЇМ - до 16-20-го дня) фізична активність пацієнта повинна досягти такого рівня, який дозволяє обслуговувати себе, підніматися по сходах на один поверх, здійснювати прогулянки до 2-3 км в 2-4 прийоми протягом дня без істотних негативних реакцій.
